13 лютого 1457 року у палаці на пагорбі Кауденберг в Брюсселі у герцога Карла Сміливого і Ізабелли Бурбонської народилась донька, яку назвали Марія. Якби її дідусь, Філіп Добрий, знав, наскільки значущим виявиться її вплив на усю наступну історію Бургундського герцогства і навіть на історію Нідерландів, він нізащо не оминув увагою її хрещення і не сказав би про неї, що це “всього лиш дівчинка”.
Виникнення і становлення Бургундського герцогства у 918 – 1404 рр.
Коли ми чуємо назву Бургундія, то, скоріш за все, перше, що спадає на думку, це піно нуар і шардоне з однойменного французького регіону. Все правильно, так і має бути. Історія Бургундського герцогства і дійсно починається на території сучасної Франції. Брат Рішильди, дружини західно-франкського короля Карла ІІ Лисого, Річард Справедливий, у результаті багаторічного протистояння з братом і підтримці “правильного” короля, об’єднав декілька графств і став першим герцогом Бургундським у 918 р.
У 1361 році після смерті герцога Філіпа І ці землі успадковує французький король з династії Валуа, Іоанн І Добрий. Через два роки, у 1363 р., він передає Бургундське герцогство в апанаж (фр. appanage, лат. appano – “хлібне забезпечення”) своєму сину Філіпу, якого після цього стали називати Філіпом ІІ Бургундським. Суть апанажу полягала в тому, що цей наділ був покликаний забезпечувати утримання того, хто його отримав, і при відсутності спадкоємців чоловічої статі мав повернутись тому, хто його надав, тобто, французькому королю.
Приєднання Низьких Земель до Бургундського герцогства у 1369 – 1404 рр.
Завдяки хитрощам і тиску Філіпу ІІ вдалося вступити у шлюб з Маргаритою ІІІ у 1369 р. В результаті він здобув владу у Фландрії, Артуа, Франш-Конте, Брабанті, Лімбурзі, Антверпені і Мехелені. Його вплив настільки виріс, що він двічі був регентом при французькому королі. З 1380 до 1388 він був опікуном малолітнього Карла VІ. Після недовгого самостійного правління з 1388 до 1392 з Карлом VІ стався психічний розлад під час полювання. В приступі він вбив 2 людей і поранив ще 3-х. Ці напади тривали в нього все наступне життя, за що він отримав ім’я Карл Божевільний. Отже з 1392 Філіп ІІ Сміливий знову виконує обов’язки регента при французькому дворі.
Консолідація влади в руках бургундських герцогів. Суперництво з Францією.
Ян Безстрашний (правив 1404 – 1419)
Син Філіпа ІІ Сміливого Ян Безстрашний (правив з 1404 до 1419) втратив місце у регентській раді при божевільному королі Франції. Цей факт, а також підозри у зраді дружини, підштовхнули його до вбивства свого суперника при дворі Людовика Орлеанського, молодшого брата Карла Божевільного. Це вбивство занурює Францію у хаос громадської війни між арманьяками (орлеанська гілка династії валун та бургундцями (бургундська гілка династії Валуа). В результаті Ян Безстрашний був жорстоко вбитий в 1419 р. на мосту в містечку Монтеро-фо-Іонн, коли він намагався подолати розбіжності зі своїми суперниками заради спільної боротьби з англійцями, які скористалися громадянської війною у Франції для відновлення своїх претензій на французький престол.
Філіп ІІІ Добрий (правив 1419 – 1467)
Син Яна Безстрашного Філіп ІІІ хотів помститися французам за смерть батька і тому уклав договір в Труа (1420 р) з англійцями в особі Генріха V з династії Ланкастерів, який до цього у 1415 в битві під Азенкуром на голову розбив французьке військо завдяки використанню довгих луків і важко озброєних воїнів. За домовленістю Генріх V мав стати спадкоємцем Карла Божевільного, а Філіп ХІІ Бургундський його намісником у Франції. У 1430 бургундські війська захопили в Комп’єні Жанну д’Арк. Пізніше її передали англійцям, які її і стратили. Незважаючи на тривалу боротьбу планам бургундців і англійців не судилося збутися. Генріх V загинув у 1422 р., а Філіп ІІІ визнав королем Франції Карла VІІ, четвертого сина Карла Божевільного.
На відміну від міжнародних справ, у яких Філіпу ІІІ не вдалося втілити у життя свої амбітні плани, у справі розширення своїх володінь він досяг значних успіхів, приєднавши у 1429 Намюрське графство, у 1430 р. – Брабант і Антверпен, у 1432 – Зеландію і Фрасландію, у 1443 р. – Люксембург. Філіп ІІІ отримав прізвисько Добрий. Називали його так не за добрий характер, в гніві він був страшним, а за вміння володіти шпагою.
Його двір часто переїжджав, і тому своїми володіннями він керував з Брюсселя, Брюгге і Лілля. Він був поціновувачем мистецтва і зібрав при своєму дворі багато художників і композиторів. Він любив також лицарські турніри і заснував Орден Золотого руна, який існує і донині. Також він заснував Генеральні штати. Вперше вони зібралися у 1464 в Брюгге.
Перші Генеральні штати діяли у рамках феодальної системи. Він скликав представників 17 феодальних володінь під владою Бургундії, щоб обговорити спільні питання. Зробив він це не тому, що вірив у демократію. У ті часи такого поняття не існувало. Оскільки він був герцогом, а не королем, то був змушений шукати підтримки у своїх васалів, які також знали собі ціну і воліли дотримання своїх інтересів. З плином часу характер і функції Генеральних штатів змінювались. Вони зіграють важливу роль під час повстання Нідерландів проти короля Іспанії. Зараз Генеральні штати існують у вигляді Першої і Другої палат і виконують функцію найвищого законодавчого органу в Нідерландах.
Карл І Сміливий (правив 1467 – 1477)
Після смерті Філіпа ІІІ Доброго владу в герцогстві отримує його син Карл І Сміливий. Увесь час свого правління з 1467 до 1477 рр. Карл присвятив боротьбі з королем Франції, зі своїми бунтуючими містами і війні із швейцарцями, від яких тричі зазнав поразки. В останній битві за місто Нансі з об’єднаними лотаринзькими і швейцарськими військами Карл І Сміливий і загинув.
Карл Сміливий був тричі одруженим, але на відміну від деяких своїх предків чисельністю своїх нащадків не відрізнявся. Його другий шлюб, на Ізабеллі Бурбонській, виявився щасливим. Зважаючи на те, що історія не знає скандальних історій, пов’язаних з його другою дружиною, можна зробити висновок, що Ізабелла Бурбонська вирізнялась добрим нравом. Цілком можливо, що саме другий шлюб Карла Сміливого був наповнений коханням, оскільки тільки в ньому народилася єдина дочка Карла, Марія. Батько Карла, Філіп Добрий, як скоріш за все, і увесь бургундській двір, були розчаровані. Їх можна було зрозуміти до певної міри.
В ті неспокійні часи цінували передусім чоловічу силу, вміння вести війни і навʼязувати підлеглим свою волю. До того ж, приймаючи до уваги стан медицини, продовження роду у вигляді єдиної дитини викликало певні побоювання. А ще Бургундське герцогство, отримане свого часу від французького короля в апанаж, в тимчасове користування, за відсутності нащадків чоловічої статі мало б повернутися назад до французької корони. Але навряд чи герцоги бургундські стали би настільки багатими і могутніми, якби грали за всіма правилами.
Марія Бургундська
Марія Бургундська вважалася найбажанішою нареченою Європи. І не дивно, що вона увійшла в історія як Марія Багата. У свої 19 років вона вона успадкувала частину Франції у вигляді власне Бургундії, частини Ельзасу та Лотарингії, Франш Конте, Фландрію, Ено, Брабант. Чи усвідомлювала вона це? Чи бажала цієї влади і багатства? Навряд чи!
По-перше, несподівана смерть батька на полі битві (його страшно понівечене тільки знайшли тільки через декілька днів після битви при Нансі) напевне застала його юну дочку зненацька.
По-друге, французький король, законно спираючись на визначення апанажу, зажадав повернення усього, що мали герцоги бургундські. На початковому етапі він силою повернув собі західну частину Бургундського герцогства, але на цьому зупинятися не збирався.
По-третє, місцева знать, васали Марії Бургундської, владу над якими вона успадкувала від свого батька, були вкрай незадоволені централізаторською політикою своїх сюзеренів і їхніми постійними війнами, які вимагали шалених грошей. Тому не викликає подиву те, що вони вирішили скористатися слабкістю Марії і повернути собі відняті за часи її предків привілеї.
Марія Бургундська, таким чином, навряд чи була рада несподіваній “владі” і “багатству”. Владу міг от-от відняти французький король, а “багатство” передусім полягало у володінні титулами і землями з непокірними підданими, оскільки скарбниця була фактично спустошена у зв’язку з постійними військовими видатками. Французький король Людовік XІ пропонував Марії просте рішення: вона могла вийти заміж за його семирічного сина Карла. Прийняти пропозицію Людовіка означало б зрадити свого батька і діда, і разом з ними, і своїх підданих. Невідомо наскільки високими були міркування Марії Бургундської. Вона також прекрасно розуміла, що запропонований шлюб був чистою формальністю, і її доля як жінки, і як дочки давніх суперників при французькому дворі була б, м’яко кажучи, незавидна.
Велика привілегія
Перше, що робить Марія, так це намагається налагодити справи з підданими, заручитись їхньою підтримкою. Для цього вона підкоряється Генеральним штатам, дорадчому органу, який був заснований її дідом, Філіпом ІІІ Добрим, і представляв інтереси місцевою знаті, і підписує 11 лютого 1477 р. так звану Велику привілегію . Цей документ сприяв значній децентралізації влади і повертав значну кількість привілеїв місцевим заможним землевласникам і містам.
Основні положення Великої Привілегії Марії Бургундської
- Створена рада з 24 членів, щоб допомогти Марії в управлінні;
- Кожна провінція зберігала свої традиції;
- Приватне право залишалось недоторканим;
Для вступу в шлюб, оголошення війни, зміну розмірів податків Марія надалі мала узгоджувати з Генеральними штатами; - Посади в провінції могли займати лише мешканці цієї провінції.
- Генеральні Штати могли тепер збиратися за своїм розсудом в будь-якому місці та в будь-який час і не потребували для цього дозволу герцога;
- Урядові укази в нідерландськокомовних провінціях повинні були бути написані нідерландською, а не французькою мовою.
Відновлення Рахункової палати у Гаазі.
Шлюб з Максиміліаном і подружнє життя Марії Бургундської
Заручившись підтримкою підданих, Марія вирішила також заручитися підтримкою могутніх сусідів. Історія відносин Бургундського герцогства з Англією була сповнена недовіри. Тому єдиним рішенням було шукати захисту на сході, у представників набираючої могутності династії Габсбурґів. Вибір пав на Максиміліана Габусбурга, сина Фрідріха ІІІ, імператора Священної римської імперії, держави, що об’єднувала території Німеччини і сусідніх земель, а також половину Італії. Вибір Марії Бургундської остаточно змінив баланс сил у Європі на користь Габсбурґів і заклав початок тривалому протистоянню з Францією за Бургундський спадок.
Але поки що Марія і Максиміліан навіть не бачилися вживу. Відомо, що інтереси Максиміліана і батька Марії Бургундської, Карла Сміливого, в певний момент перетиналися. Карл Сміливий хотів свого часу заволодіти Тірольским герцогством. Для цього з правителем цих земель, Сигізмундом Тірольким навіть було укладено таємний договір. Його реалізації, однак, завадив саме Максиміліан, якому врешті Тіроль і дістався. Можливо, ця історія справила враження на Карла Сміливого, і саме через це він і влаштував шлюб Марії і Максиміліана, розуміючи, що той одного разу не побоявшись протистояти йому, і, зумівши відстояти свої інтереси, зможе і в майбутньому відстояти інтереси Бургундії у протистояння з Францією.
Шлюб було укладено поспіхом, по довіреності, 21 квітня 1477 р в Брюгге. Наречені не бачили один одного вживу. Вони мали змогу лише обмінятися портретами. І тільки 19 серпня 1477 р. в Генті наречені вперше змогли обійняти і поцілувати один одного. Вважається, що на весіллі Марії і Максиміліана наречена вперше в історії отримала шлюбну каблучку з діамантами. Вони складали літеру “М”. На цьому незвичності не закінчуються. Відразу після одруження, пара влаштувала спільну спальню, що для того часу для шлюбів подібного гатунку було явищем вкрай незвичним. Відомо, що Максиміліан закохався у Марію і любив її упродовж усього їх короткого, але щасливого шлюбу.
Згадки про Марію Бургундську у листах
Ця дама гарна, благочестива, доброчесна, якою я, слава Господу, дуже задоволений. Статурою тендітна, з білою шкірою; волосся каштанове, маленький ніс, невелика головка, невеликі риси обличчя; очі карі та сірі одночасно, ясні та красиві. Нижні повіки трохи припухли, ніби вона щойно сну, але це ледь помітно. Губи трохи повні, але свіжі та червоні. Це найкрасивіша жінка, яку я коли-небудь бачив.
Максиміліан у листі до друга
Максиміліан Габсбург був і сам красень, виступаюча нижня щелепа, яка пізніше стала характерною рисою зовнішності нащадків Габсбурґів, свідчила про впевненість і рішучість, вона ще не спотворювала, а прикрашала цього представника Габсбургів.
Щастя Марії Бургундської і Максиміліана тривало всього п’ять років. Марії було всього 25, коли вона померла внаслідок падіння з коня під час соколиного полювання.
Кінь, на якому вона їздила, був гарячий і скинув її на велику колоду. Деякі люди кажуть, що вона впала в нападі гарячки. Але хай там як, трохи днів по тому після падіння вона померла, і це було велике горе для її підданих і друзів, бо після її смерті вони більше не знали миру…
Філіп де Коммін, Мемуари
Спадщина Марії Бургундської
Діти Марії Бургундської і Максиміліана, зіграли важливу роль в Історії Нідерландів. Їхній син, Філіп Вродливий, був батьком двох імператорів Священої римської імперії, Карла V (іспанська гілка династія Габсбурґів) і Фардинанда І (австрійська гілка династія Габсбурґів), а дочка Маргарита була штатгальтером Нідерландів, і її правління відзначалося миром і процвітанням.
Марія Бургундська вибрала, таким чином, в якості нареченого Максиміліана, і завдяки цьому тепер Нідерланди і частина Бельгії спілкуються нідерландською, а не французькою. Але саме через Марію Нідерланди врешті-решт опинилися під владою іспанської гілки династії Габсбурґів. Зловживання Іспанського короля владою пізніше призведе до повстання Нідерландів у 1568 р. Але повстала знать Низьких Земель зуміє відстояти свої привілеї і незалежність, і посилатися при цьому вони будуть саме на Велику привілегію, надану Генеральним штатам знову ж таки Марією Бургундською.